2. Підготовка
небезпечного вантажу до перевезення
2.1.
Небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути
класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів)
небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для
речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин),
4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових
речовин додатково визначається група сумісності.
2.2.
Відповідно до конкретних найменувань та властивостей, для
речовин або виробів згідно з додатком 15 до цих Правил
визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид
додаткової небезпеки та група упаковки.
Якщо вироби
або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у додатку
15 до цих Правил, вони повинні бути класифіковані за
результатами випробувань.
Термін
класифікації хімічної речовини не повинен перевищувати
визначеного технологією.
2.3.
Класифікація здійснюється вантажовідправником.
2.4. Вироби
або речовини упаковуються згідно з інструкціями з упакування,
наданими в пунктах 4.1.4.1 - 4.1.4.3 додатка A до ДОПНВ з
урахуванням особливих та спеціальних вимог, якщо не
передбачається інший спосіб перевезення. Тара чи контейнери
середньої вантажопідйомності для масових вантажів,
використання яких не дозволено інструкціями з упакування, не
повинні використовуватись для перевезення тієї чи іншої
речовини або виробу, за винятком випадків, коли це дозволено
на підставі тимчасового відступу, погодженого країнами -
учасницями ДОПНВ відповідно до розділу 1.5.1 додатка A до
ДОПНВ.
Упаковки, що
не зазначені у вищевказаних інструкціях, можуть
використовуватись для внутрішніх перевезень за згодою
компетентних органів за умови відповідності вимогам стандартів.
2.5.
Небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери
середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та
великогабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб
витримати удари та навантаження, які виникають під час
перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при
будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з пакета з
метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара,
включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових
вантажів та великогабаритну тару, повинна мати таку
конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати
будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов
перевезення в результаті вібрації, зміни температури,
вологості або тиску. На зовнішній поверхні упаковок не повинно
бути залишків небезпечних речовин.
2.6.
Компоненти тари (включаючи контейнери середньої
вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну
тару), що знаходяться в безпосередньому контакті з
небезпечними вантажами:
а) не повинні
піддаватися впливу цих небезпечних вантажів;
б) не повинні
викликати небезпечних ефектів або вступати в хімічні реакції з
небезпечними вантажами;
в) у разі
необхідності мають забезпечуватись відповідним внутрішнім
покриттям або їхня внутрішня поверхня повинна бути відповідним
чином оброблена.
2.7. При
наповненні тари (включаючи контейнери середньої
вантажопідйомності для масових вантажів) рідинами необхідно
залишати досить вільного простору для запобігання витоку або
деформації тари в результаті розширення рідини через зміну
температури навколишнього середовища під час перевезення.
Ступінь наповнення не повинна перевищувати значень, визначених
згідно з пунктом 4.1.1.4 додатка A до ДОПНВ.
2.8. Різні
небезпечні вантажі або небезпечні вантажі разом з іншими
вантажами можуть упаковуватися сумісно в комбіновану тару,
якщо сумісне упакування дозволяється відповідно до положень
ДОПНВ та за умови виконання розділу 4.1.10 додатка A до ДОПНВ
або підпункту b) пункту 1.1.4.2 додатка A до ДОПНВ, якщо
дорожнє перевезення здійснюється до морського або повітряного
чи після них.
2.9.
Небезпечні вантажі не повинні бути в одній і тій самій
зовнішній тарі або великогабаритній тарі разом з іншими
вантажами, у тому числі небезпечними, якщо вони можуть
вступати один з одним в небезпечну реакцію та викликати:
а) займання
та (або) виділення значної кількості тепла;
б) виділення
легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних
газів;
в) утворення
корозійних речовин;
г) утворення
нестійких речовин.
2.10.
Внутрішня тара повинна укладатися в зовнішню тару в такий
спосіб, щоб за звичайних умов перевезення не стався її розрив,
прокол або витік її вмісту в зовнішню тару. Ламка внутрішня
тара або внутрішня тара, що легко пробивається, - така, як
скляна, фарфорова, керамічна тощо, має укладатись у зовнішню
тару з використанням відповідних прокладних матеріалів.
Будь-який витік вмісту не повинен істотно погіршувати захисні
властивості прокладних матеріалів або зовнішньої тари.
2.11. Тара,
що використовується для небезпечних вантажів, повинна
відповідати вимогам ДОПНВ (стандартів).
2.12. Кожна
одиниця тари, у тому числі контейнери середньої
вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритна
тара, за винятком внутрішньої тари в комбінованій тарі,
повинна відповідати типу конструкції, випробуваному та
затвердженому згідно з вимогами, викладеними в главах 6.1 -
6.6 додатка A до ДОПНВ, і мати належне маркування.
2.13. Тара
перед наповненням та пред'явленням до перевезення
перевіряється вантажовідправником і не повинна мати слідів
корозії, забруднення та інших ушкоджень. Тара, призначена для
багаторазового використання, з появою ознак зменшення міцності
не повинна використовуватись для перевезень або має бути
відновлена таким чином, щоб бути здатною витримати іспити за
типом конструкції. При цьому вона повинна мати належне
маркування відповідно до пункту 6.1.3.4 додатка A до ДОПНВ.
2.14.
Ушкоджені упаковки та упаковки, що мають дефекти, а також
небезпечні вантажі, що просочились чи розсипались, можуть
перевозитись в аварійній тарі, випробуваній та маркованій
згідно з вимогами пункту 6.1.5.1.11 додатка A до ДОПНВ.
Аварійна тара може використовуватись тільки в тому разі, якщо
ушкодження упаковок сталося під час перевезення.
2.15.
Відповідальність за правильну класифікацію, маркування
небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари
до перевезення небезпечного вантажу несе вантажовідправник.
|
